Громадська рада при виконкомi Червоноградської мiської ради Безоплатна правова допомога Центр надання адмiнiстративних послуг Проект РЕОП Оплата комунальних послуг Сайт Президента України Асоцiацiя мiст України Сайт Верховної Ради України Сайт Кабiнету Мiнiстрiв України Львiвська обласна державна адмiнiстрацiя Державна податкова адміністрація у Львівській області Офiцiйний веб-сайт Державного реєстру виборцiв Iнститут полiтичної освiти Львiвська мiська рада
МНС Червонограда
Locations of visitors to this page Погода в Червоноградi
Iсторія
КРИСТИНОПIЛЬ ЗАСНОВАНИЙ у 1692 роцi коронним гетьманом Польщi Фелiксом Казимиром Потоцьким i назване на честь його дружини - Кристини Любомирської. Це мiсто вiдразу стало резиденцiєю графа, де вiн проживав постiйно iз сiм'єю.
     Кристинопiль вирiс у самому центрi надбужанської рiвнини, яку прорiзує рiка Захiдний Буг. Саме тому з давнiх - давен тут поставали людськi поселення.
     Археологами на землях Сокальщини знайдено посуд раннiх землеробських общин кiнця кам'яної ери (III тис. до н. е.), поховання епохи мiдi i ранньої бронзи (1200 - 800 р.р. до н. е.): перших вiкiв нової ери. Грецькi i римськi срiбнi та золотi монети знайденi на цiй територiї пiдтверджують, що вже в першi столiття християн мiж нашим краєм i римською iмперiєю були налагодженi торгiвельнi зв'язки.
     Вигiдне географiчне розташування мiста сприяло швидкому його росту.

     В 1695 р. у Кристинополi постає замок Потоцьких i досить великий костел Св. Духа.
     В 1713р. громада греко - католикiв зводить церкву Св. Юра. Саме навколо цих трьох споруд почало будуватись мiсто - ринкова площа та приватнi будинки.
     В 1701р. на мiсцi дерев'яного костелу, знищеного пожежею, починається будiвництво нового костелу у стилi бароко, а в 1747 р. за проектом Франциска Чайки зводиться мурований монастир ордену бернардинiв. В 1751 р. вiдомий художник Д. Бальцанi намалював для костелу декiлька iкон, але особливо прикрасив його Станiслав Строїнський, який в 1756 - 1758 р.р. розписав його в технiцi полiхромного живопису.
     Найбiльший розквiт мiста припадає на часи володiння ним Франца Салезiя Потоцького (1724 - 1772 р.р.) який був у тi часи одним з наймогутнiших польських магнатiв. Вiн сприяв економiчному розвитку мiста - збудував млин, тартак, цегельню та органiзував торгiвлю збiжжям, цеглою.
     Воєвода, будучи не бiднiшим за короля, всiляко намагався пiдкреслити своє багатство. Вiн будує новий розкiшний палац у французькому стилi (1756 - 1762). Зводив його вiдомий архiтектор П"єр Рiко де Тiрреджелi, який, враховуючи смаки господаря, свiдомо у бароковiй спорудi оберiгає замковi форми.
     На версальський манер було зроблено 2 двори: переднiй, оточений по боках стайнями i каретними та народний - за фасадом будинку. Брама при в'їздi отримала форму трiумфальної арки.
     Внутрiшнє оформлення палацу архiтектор виконав у стилi рококо, який тiльки починав з'являтися на наших землях. З усiх бокiв палац був оточений прекрасним парком, на якому виразно позначився вплив Версалю. Вiн вирiзнявся багатством водних каналiв, штучних каскадiв i фонтанiв.

     При Ф. С. Потоцькому було завершено формування центральної частини мiста. В 1771 - 1775 р.р. на мiсцi дерев'яного храму зводиться мурована церква Св. Юра з монастирем Василiян. Збудував церкву архiтектор Iван Зельнер, який поєднав в нiй риси рококо i класицизму. Зовнiшнiй вигляд i внутрiшнє планування пiдкреслювали приналежнiсть до схiдного обряду. Славилася церква чудотворною iконою "Кристинопiльська Божа Матiр", мощами Св. Василiя Великого та Св. Онуфрiя Пустиножителя, духовними скарбами. Тут зберiгалась 12 - томна рукописна "Мiнея", датоване 1712 - 1719 р.р. та "Кристинопiльський Апостол" з XII ст. (названий пiзнiше за мiсцем зберiгання). З перших днiв свого iснування цей монастир розгорнув широку просвiтницьку дiяльнiсть i зiграв визначну роль як в iсторiї Кристинополя, так i в iсторiї краю. Вже в 1794 р. при ньому була органiзована школа i шпиталь. Приблизно в тi ж часи в Кристинополi було збудовано 2 синагоги. Таким чином в мiстi iснувало 3 духовних центри, якi обслуговували все населення мiста: iудеїв, нiмцiв, русинiв та полякiв.
     В кiнцi XVIII столiття мiсто значно розбудувалось i нараховувало понад 200 дворiв.
     Крiм землеробства жителi мiста займались ремiсництвом, торгiвлею, плотарством. В мiстi працювали ґуральня, лимарня, сiдельна майстерня, ткальна полотна i миловарня.

     Перiод 50 - лiтнього розквiту змiнився довготривалим перiодом занепаду. Справжньою бiдою для мiста став подiл Польщi у 1772 роцi. За володiння цими землями точилася запекла боротьба мiж Росiєю та Австро - Угорщиною. Мiсто неодноразово переходило з рук в руки i в результатi вiйськових дiй було сильно зруйноване. Пiсля того, як тут утвердилась влада Австро - Угорщини, Потоцькi продають Кристинопiль у 1781 роцi.
     Часта змiна власникiв на протязi кiнця XVIII ст. - початку XIX ст. привела до занепаду мiста.
     Пожвавлення економiчного i культурного життя в Кристинополi вiдбувається в другiй половинi ХIХ столiття. Вiдбудовується млин, зводяться винокурня i пивоварня, пожвавлюється торгiвля. Кристинопiль стає одним з головних мiсць торгiвлi зерном.
     З побудовою шляхiв Кристинопiль - Великi Мости (1876 р.), Кристинопiль - Жовкла (1878 р.) i прокладенням залiзницi Рава -Руська - Кристинопiль - Сокаль у 1884 р. господарське життя ще бiльше пожвавилось.

     На переломi ХIХ - ХХ ст. у життi Кристинополя сталися великi змiни. Тут проходить прискорений розвиток суспiльних i нацiональних сил. Вiдкривається ряд промислових пiдприємств: хiмiчна фабрика Лемпарта i Дiдушицького, фабрика цементних виробiв Левицької й Вайнберга, тартак Лемпарта. Мiсто розрослось i число його жителiв у 1906 роцi стало 5906 чоловiк.
     При пiдтримцi духовенства українська iнтелiгенцiя засновує кооперативний рух. В 1905р. було заложено касу для всiх русинiв мiста ("Руський Народний дiм") пiзнiше кредитово - торгiвельну спiлку "Руська каса", яку органiзував отець Юлiан Дацiй.
     В 1894 р. в мiстi була створена i перша полiтична органiзацiя, що вiдстоювала iнтереси українцiв "Руська Рада". Створенню полiтичних та економiчних органiзацiй сприяла дiяльнiсть просвiтницьких товариств. Перша народна читальня в Кристинополi вiдкрилась в 1885 роцi. В 1888 р. при монастирi василiан почав дiяти новiцiат Чину Св. Василiя Великого. Тут викладали богослов'я, а серед викладачiв були визначнi дiячi української церкви i краю А. Шептицький, Й. Коциловський, П. Гойдич та iншi.

     Церква в Галичинi, як нiде в свiтi, злилась з нацiонально -патрiотичним i культурно - просвiтницьким життям краю. Її священнослужителi були носiями духовностi, освiти та нацiональної iдеї. Саме з Кристинопiльського монастиря вийшло ряд визначних постатей, таких як Платонiд Фiляс, Вiталiй Грацюк, Атанасiй Калиш, Йосиф Скрутень, Володимир Стех, Юлiан Дацiй.
     Платонiд Фiля, уроженець поближнього села Добрячин - визначний дiяч церкви, засновник популярного журналу "Мiсiонар". Крiм того вiн брав активну участь у полiтичному життi ЗУНР i був послом в її парламентi. З Тартакова походить о. Йосиф Скрутень - засновник видавництва "Записки чину Св. Василiя Великого".
     Вiталiй Градюк, уроженець Кристинополя, був протоiгуменом Галицької Провiнцiї, який дбав про розвиток освiти, духовностi та чернечого життя в Галичинi, за що був в 1945 роцi арештований i 12 рокiв перебував у сибiрських таборах. Володимир Стех, все свiдоме життя якого пов'язане з Кристинополем, закiнчив богословськi студiї та консерваторiю. Є одним з перших професiйних композиторiв в iсторiї греко - католицької церкви. Його духовнi пiснi, якi стали популярнi у всьому краї, виконуються в храмах i сьогоднi.

     В кiнцi ХIХ - поч. ХХ ст. в Кристинополi виникло 2 нових духовних центри - Згромадження сестер мироносиць (1910 р.), завданням яких було виховання та навчання сирiт, догляд за хворими та немiчними людьми.
     Сприяла церква i розвитку свiтської науки - священики опiкувалися парафiяльними школами, де викладання велося українською мовою.
     Саме в такiй школi навчався вiдомий поет i публiцист, уроженець Кристинополя Василь Бобинський (1898-1938 р.р.). Був хорунжим УГА i в окопах написав збiрку стрiлецької поезiї. Пiсля вiйни вийшли його першi поетичнi збiрки i публiцистика. Вiн працює в лiтературних журналах "Свiтло" та "Вiкна". В 20 - х роках вступає до КПЗУ, спiвпрацює з групою революцiйних письменникiв "Горно". За пропаганду прорадянських поглядiв був заарештований польською владою, а пiсля виходу на волю у 1926 роцi виїхав зi сiм'єю на радянську Україну. Жив у Харковi, навчався в аспiрантурi Iнституту лiтератури iм. Т. Шевченка, працював у спiлцi письменникiв в групi "Захiдна Україна".
     В 1933 р. органами ДПУ був арештований за службу в УГА та в 1938 р. розстрiляний.
     Пiд час I - ої свiтової вiйни Кристинопiль майже рiк перебував в зонi вiйськових дiй, якi призвели до значних людських i матерiальних втрат. Крiм того, тут почалась боротьба мiж поляками i воїнами УГА.

     Пiсля падiння УНР Кристинопiль увiйшов до складу Польщi.
     В 20 - 30 - х роках в Кристинополi нового розвитку набула кооперацiя. Виникла промислова спiлка "БУГ" та двi кооперативнi крамницi, вiдкрилась 7 - класна школа та друга читальня "Просвiти", "Рiдна школа".
     Перша хвиля воєнних акцiй II - ої свiтової вiйни прокотилась через Кристинопiль досить швидко i мiсто опинилось в нiмецькiй зонi окупацiї.
     В липнi 1944 р. радянськi вiйська увiйшли в Кристинопiль. За договором вiд 16.08.1945 року мiж СРСР i Польщею Кристинопiль увiйшов до складу ПНР. В результатi проведення операцiї "Вiсла" все українське населення було вивезене на захiднi землi Польщi.
     15 листопада 1951 року була укладена нова угода про радянсько - польський кордон i Кристинопiль увiйшов до складу УРСР та перейменовано в Червоноград. Основою, на якiй почав розвиватись радянський Червоноград стали розвiданi поклади кам'яного вугiлля.

2012 Виконавчий комiтет Червоноградської мiської ради